Смотреть больше слов в «Словнику англіцизмів»
ДУХ (добра або зла безплотна надприродна істота); ДЕ́МОН (перев. злий); ДЖИН (в арабській та іранській міфології); ЕЛЬФ поет. (із старогерманської міфо... смотреть
ЕЛЬФ, а, ч., Е́ЛЬФА, и, ж. У старогерманській міфології — доброзичливий дух природи, який нібито жив у повітрі, землі, горах і т. ін. — Ти казала, що в кожній квітці живе маленький ельф або ельфа, що вони щоночі виходять з квіток і грають, танцюють, співають (Л. Укр., III, 1952, 487); Ельфи веселі водять беззвучні танки і росу п’ють з похилених квіток (Хотк., II, 1966, 305); * У порівн. Яка ти була тоді гарна! Мов ельфа, уквітчана росою… (Л. Укр., III, 1952, 682). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 475.... смотреть
-а, ч. У старогерманській міфології – доброзичливий дух природи, який нібито жив у повітрі, землі, горах і т. ін.
імен. чол. роду, жив.міф.эльф
[el'f]ч.elf
-а, ч. У старогерманській міфології – доброзичливий дух природи, який нібито жив у повітрі, землі, горах і т. ін.
міф.elf, puck, sprite; (водяний) nix
Ельф, -фа, -фу; -фи, -фів, -фам
ельф іменник чоловічого роду, істота
Alv, alf
Alv
Alf
миф. эльф
ельф, -а
ელფი